Беззмістовні наші розмови,
не довели, як завжди, до ладу.
Ти обриваєш мене на півслові,
згадавши майбутні наші зради.
Прозаїчність мені не личить,
я вартий тобі лиш співати.
Твої нам постійно щастя зичать,
Та ми не почнем існувати.
і всі слова що промовчав,
на папері кляксою злісно.
помітиш, хто й за ким зітхав,
та, мабуть, над-то пізно.
