А я волію бачити красу,
Симетрію в усьому, простоту,
Прим'яту квітку, що продовжує цвісти,
Безкрає небо, суть якого, - плинути.
А я волію бачить простоту,
Симетрію в усьому і красу,
І річку, і продумані мости,
Єднання із природою душі.
Я більш не хочу споглядати пустоту,
І зорі, що тікають в чорноту,
Не можу бачити я світ у темноті,
Втомилась від думок на самоті.
Я більш не хочу відчувати чорноту,
В душі заповнити потрібно пустоту,
Тому, волію бачити красу,
В усьому, де узрію тінь твою.
