А вітер летом через гай
перетікає в передосінь
там, де берізки жовтокосі
пригадують життя розмай.
Іще до холоду не звик
(можливо, те мені здалося)
напився зранку чисторосся,
тенета в’яже хрестовик.
Стою на березі Дніпра.
А десь перед рікою в лузі
заклекотали чорногузи:
«Пора, до вирію пора»…
05.02.22р.
