І знов зі сну веду тебе у яв,
Бо що той сон? — тяжке розчарування,
Він — примха безкінечного змагання,
Палких, вчорашніх результат уяв.
Ти — вісімнадцять, я — такий, як є;
Солодкий клей, замішаний вустами…
Магніту недосяжність поміж нами
Нахабно відпочинок мій псує.
А десь далеко, в закордонні днів
Ти бавишся в любов сама з собою
Й тією надрозміреною грою
Вертаєшся в моїх безмірність снів.
