Серце співає на природі, різні мотиви в голові, під шелест вітру сто рапсодій, неначе квітів у траві! Столітній дуб скрипить сонату, що зрозуміла геть усім, настрій ще кращим став під м’яту, за небокраєм чути грім! Тож повертатись швидко треба, плямкання в річці коропів, бо хмар вже дощових півнеба, і скоро ливень почне спів!
