Верба — дівчина-журба.
Гілки, мов коси, сумно розпустила,
Пісні красуня більше не співа,
Заплакане обличчя похилила.
І хто її нелагідно кохав?
Від зради певно хиляться і гори?
А раптом і солоний океан —
Це сльози розчарованих в любови?
І верби — це дівчата, що колись
В сльозах своє кохання потопили,
Та й хиляться тепер вони до тих
Очей, які від зради оміліли.
Олександр Кармишев
25.05.2021
