Присядьте, мамо, поряд мене...
Яка квітуча ця весна!
Та зрозумійте мене, нене,
В моїй країні йде війна.
Ви не хвилюйтеся за мене,
В думках ви будете завжди.
Пройде година ця шалена,
Не плачте тільки, вірте й ждіть
Там ваша віра допоможе,
Мене триматиме в бою.
Не зможе кат пройти ворожий,
Країну захищу свою.
Засумували ви ось знову,
Картинка бою пролягла.
Все ж заспокоїв поступово,
Не буде плакать - присяглась.
Та сльози градом все ж котились,
Розмова довга ця була.
У голові думки роїлись.
Ця ніч була так замала...
Пішов...
надію, віру в бій узяв.
Хай обмине лиха година.
Легенько матір він обняв...
Чекає й досі ненька сина...
Повернеться її орел,
Він мужній і кмітливий.
І Божа поміч їх зведе,
Не переживай, мамо за сина.
Зворушливо, боляче і гарно,дорога Надюшко!
Щастя Вам і удачі іще веселого настрою та Божого благословіння!
Так зворушливо Надюшо!!! Торкнуло серця і душі!!! Кожна мама любить своїх дітей, кожна мама переживає і не має спокою в душі, якщо з її дитиною, щось трапляється! Кожна мама молиться і просить у Господа світлу долю для дітей!!!
Скільки ,матерів із вічним болем відходять в інші світи.Війна, це смерть.І кожен повинен знати на що іде.Якщо прийде , додому то буде інвалідом.Пошматоване тіло, і душа.Гарний вірш ,який веде до роздумів про війну.