Погадаю собi на ромашцi.
То дарма, що стара я i сива.
То нiчого, що вже некрасива.
Щастя хочеться кожнiй комашцi.
На ромашцi собi погадаю.
Може, суджений раптом зустрiне
I надiя до мене прилине:
Я жива ще. Я все ще кохаю.
Обiрву пелюстки я без жалю.
Вiтерець вiднесе їх у поле.
Ой, ти, доле, нещасная доле,
Чом наповнюєш серце печаллю?
2014 рiк.
Дуже гарно! 
