Ти підсвідомо тягнешся до мене,
Мов загадка… космічне невідоме.
Твій світ для мене майже незбагненний
Коханням в серце б’є, немов судоми.
Ти – мука, пристрасть, іншопланетянин…
Ми на́різно – космічні два скитальці,
Представники чужих цивілізацій.
А разом ми – сплетіння душ вогня́не.
Мій Всесвіт почуттів такий вразливий,
Та не спиняє це тебе, Прибульця.
Мов спалах ллє метеоритна злива,
Коли сузір’я наші перетнуться.
Планети різні… та живу тобою…
Зійшлись серця, мов зорі двох галактик,
Бо вже не в силах нарізно палати,
Коханням завойовані без бою.
В падінні зірки – шепочу бажання:
«З тобою до останку пломеніти!»
…І править світом неземне кохання,
Я завжди поруч, любий мій Косміте*.
*косміт – іншопланетянин, чужинець, прибулець.
Чудово.
Добавлю, в жіноцтві є така невидима сила, яка навидимо притягує мужчину, що супротиву вже немає сенсу. Заварожує і світлом сяє життєвим обоюдним шляхом. Так відтворюється життя.
Христос Воскрес! Щиро дякую Вам за теплі слова! Цей вірш приніс мені третє місце в Міжнародному конкурсі "Поезія про космос", де брали участь 88 поетів з різних країн світу. Дякую друзям, які онлайн голосуванням відстояли моє третє місце, так як мене постійно намагалися догнати поет із Нігерії та з Бірми. Диплом додала у фотоальбом.