Мілкий дощ накрапує в долоні,
Я підставлю ще йому лице.
Вже зимові коні на припоні,
Ти скидай своє вже сідельце.
Відпочинь, тобі ми дуже вдячні,
Іноді наводила ти страх.
Це робила, знаю, необачно,
І тому ці сльози на очах.
Та тобі ми все пробачили,
Бо, зима, ти справжньою була.
Хоч таку не передбачили,
Але як ти гарно все ж цвіла.
Відцвіла,тому і постаріла,
Ми весну чекаєм молоду .
Вже не та у тебе зараз сила,
Ти притиш тепер свою ходу...
,
ГАРНО! НАДІЄ,
ХАЙ ЩАСТИТЬ і НАДИХАЄ ПРИРОДА, ПОРИ РОКУ, РОДИНА І ПРЕКРАСНІ ДРУЗІ
БЕРЕЖІМО СЕБЕ Й ПРИРОДУ
І БОЖА БЛАГОДАТЬ ЗІЙДЕ
НАШУ ЗЕМЛЮ Й НАШІ ГОЛОВИ...
Відцвіла, тому і постаріла,
Ми весну чекаєм молоду.
Гарно сказано,дорога Надюшко!
Хоч і гарна зима, та всеж краща весна.
Щастя Вам і весни у душу, добробуту і удачі!
Запахло весною Надюшо!!! І насправді на вулиці теж вже робиться весняно, хоч у нас ще так багато снігу, та пташки вже щебечуть, сонечко торкає своїми промінцями!!! Майстерно написала і так прекрасно!!! Здоров*я тобі сонечко і Божої ласки!!!