Я, вслухаюся в нічну тишу
Що причащає душу словом.
І відчуваю ,як вічність дише
Ловлю, мить поетичним словом.
О, скільки ніжності, краси!
Гармонії, світла і любові.
Я ,збираю, зоре квіт з роси
Одягаюсь, у ризи казкові.
Коли зійде зірка Всевишня
В тихий вечір місяць іде до неї.
У Всесвіті, немов цвіте вишня
Сяє, до землі немов квіт лілеї.
Зірка, запалює вогник свята
Запрошує у поетичний світ.
Ніч, циганка осяйна багата
Розсипає, перли ліловий цвіт.
Місяченько, на струнах виграє
Відзеркалює, Всесвіт до ранку.
І Красень Скрипаль , щастя додає
Оспівує , вроду ніч циганку.
Ніченька як лебідка біла
над світом ,розмахнула крила.
Зіронька ,як вишенька спіла
Вгощає, ягодою і додає сили.
М .Чайківчанка.
