Вже за вікном блукає пізня осінь
Сумує в парі з вітром і дощем,
В душі моїй теж неспокійний щем:
Я тепле літо згадую ще й досі.
Он і дерева в чорному вбранні,
І запізнілі квіти мерзнуть тихо,
А хмари насуваються мов лихо
Та сонце все ж всміхається мені.
Побачила я листя ще зелене
Весною можна лиш таке зустріть,
Осіння його гладила блакить
Нове життя, поряд з опавшим кленом.
І сум з душі кудись подівся вмить,
Не страшно, що минуло тепле літо,
Що навіть мерзнуть одиноко квіти,
Не дивлячись на все - потрібно жить.
Галина Грицина.
Будем жити! 
