Йому уже давно за шістдесят,
І їй давно за сорок відшуміло,
Але була в них юною душа,
В серцях у них кохання ще горіло.
Вони неначе пара голубів,
Мов Янголи святі були у Раю,
Їх гріли ніжні почуття святі,
І світле, ніжне, трепетне "Кохаю",
Всміхались зорі їм у вишині,
І солов"ї для них в гаю співали,
Вони вірші писали і пісні,
Вони щасливі, бо вони кохають.
Хоч час біжить, та тільки не для них,
Не дивлячись на посивілі скроні,
Його і зараз почуття п"янить,
Коли тримає він її долоню.
Так душевно і закохано Андрію!!! Стільки ніжності і тепла у вашій поезії!!! Чудова розповіть про кохання!!! Щастя вам, любові, душевного тепла і Божої ласки!!!