|
Зняла руками обережно свою маску,
Із насторогою до брами підійшла,
Почувся голос з-за дверей: "Заходь будь-ласка"
І я повільно на подвір'я увійшла.
Зняла пальто, взуття лишила на порозі,
По хаті босою в надіях побрела
Під скрегіт дошок на лакованій підлозі,
Ішла на голос тихий, мов до джерела.
Здавалось, стіни ніжним шепотом голублять
Роздіту душу до знемог, до забуття,
Яка вже мріяла, що тут її полюблять
Без різних масок, без пальто і без взуття.
Полюблять грішну, наче світ не ідеальну,
Таку збентежену, мрійливу, гомінку,
Таку щасливу, хай і деколи печальну,
Смішну, раниму, вільну, сильну і слабку...
І тут почувся знову голос із кімнати:
-"Тобі не місце в цьому домі, вибачай,
Таку, як ти, на жаль, цим стінам не прийняти,
Твоя любов тут не потрібна теж. Бувай."
Додав: "І браму, як підеш, закрий будь-ласка."
Я в теплий одяг змерзлу душу одягла
І вийшла з хати, знов ховаючись під маску,
Крізь хвилі натовпу життям своїм пішла.
***
ID:
881573
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Безсюжетна лірика
дата надходження: 03.07.2020 15:51:44
© дата внесення змiн: 12.07.2020 15:23:56
автор: Sukhovilova
Вкажіть причину вашої скарги
|
.
