Літо спить у траві, що її ще не встигли скосити,
Бачить сни про дощі і багатий серпневий врожай...
Йде поважно їжак до болота, як за́вжди неситий,
На обід він плекає надію спіймати вужа...
А метелики сонцю співають незмінну все оду...
Грає річка в м'яча безтурботними хвилями рук...
Літо може в дитинство занурити навіть природу,
За цукерку знання це таємне відкрив мені крук...
