Доля настійливо нас парувала,
Пастки уміло для нас розставляла.
"Вам бути разом!" -не раз віщувала
Наше кохання завжди рятувала.
Не зрозуміли ми натяки долі -
Ми віддалялись з тобою поволі.
Згодом з тобою стрічались не часто,
Вперто шукали ми примарне щастя.
Я його ледве за хвіст не спіймала!
Доля ж, образившись, з нас глузувала...
Примарне щастя - це фата-моргана.
Долю не слухати -звичка погана!
В серці моїм незагоїна рана -
Що ж ми накоїли, милий-коханий...
10.05.2020р. 08-56
