Пам'яті найстарішого добровольця Владислава Бунецького (позивний «Сивий»)
Дід плуга передав онуку,
Сам автомат узяв у руку…
Рукою освятив він молоде плече,
- Війни заграва палає гаряче.
Від нині ти вже не мале дитя,
На ниві мусить колоситися життя.
А я піду, поможу сину
Від зла спасати Україну!
Не зовсім розуміло ще хлопча,
Чому ж у діда були сльози на очах…
