Ой вітре, не шуми, я побреду в поле,
Послухаю шепіт, волошок синеньких,
Скрізь погляд літає, а їх немов море,
У росах ранкових, срібних й золотеньких.
Нехай... порадію, цій землі прекрасній,
Де сонечко сходить, в світі, наймиліше,
Де хмари – перлини, у красі небесній,
Птахи, так співають, завжди веселіше.
Й щебече, соловейко зрання, гучніше,
В полоні мрій… там, неосяжна нива,
Душа, аж співає і на серці ліпше,
Багаті колоски, я така щаслива!
Ой вітре, не шуми, хай почую тишу,
Тут мирно, спокій, свій край, я не залишу.
23.07.2019р
Дуже хороший ліричний твір про красивий, щедрий рідний край, єдиний в світі, що приносить справжню радість! Недарма кажуть: «Добре тому, хто в своєму дому».
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чарівна, добра лірика про рідний край! 
Так затишно, ніжно і мелодійно 
