Твоє ім’я ношу у серці,
Із ним лягаю і встаю,
Без нього можу я померти,
А з ним, як воїн, у строю.
Ім’ям твоїм тамую спрагу,
Лікую біль, коли пече.
Не потребую я відваги,
Вона сама в мені тече.
Буває так, що все спинилась…
Душа не знає, чи жива…
Чи просто це мені наснилось,
Хтось підбирає ті слова?
Я дякую землі і волі,
І кожній миті у добі.
Спасибі Богу, Сонцю, долі,
Що клин зійшовся на тобі!
