Коли на дворі сухо й прохолодно,
Злий вітер пил по вулиці мете,
Мені стає і тоскно, і тривожно,
Так ніби смерть по мене ось прийде.
А як багряне сонце зависає,
З-за чорних хмар спішить за горизонт,
Так страшно серце в тузі завмирає,
Неначе я іду на ешафот.
…Настала ніч. Наперекір затишшю
Зухвалий вітер зорі загасив.
Забрати в рай мене в цей раз не вийшло:
Всевишній під заставу відпустив.
