v
Козак свою торбу
На плечі закинув,
Та й пішов за гору,
Думами полинув
До тої красуні,
Що в мріях ходила,
У думах жила
Ласкава і мила...
Була за горами,
Лісами дрімучими
У пана
Вродлива дочка.
І слава котилась
Громами гримучими
І жаль обійняв козака.
