Я – нічия, і ти мені, на жаль, ніхто,
Мороз скував думки і тіло,
Моє життя, останнім часом, шапіто,
Минулим ти жонглюєш вміло…
Самотність затаїлась у моїй душі,
Так сумно в лабіринтах, темно,
Блукають спогади наосліп, мов чужі,
Приходять уві сні щоденно…
Надривно тужить зимний вітер за вікном,
Хтось стукає тихенько в двері,
Мабуть це ніч шукає світло і тепло –
Дрімають вірші на папері…
