Помите місто пахне медом.
Заполонили липи. Штин
Стоїть такий, не бачиш неба,
Не чуєш злісний вий машин,
Не помічаєш сірість стін,
Безбарвність вікон, дір асфальту,
Себе, у владі аромату.
Той в’ївсь до кожної клітинки,
І ти вже не людина, квітка
Чекаєш на свою бджолу…
