А у долоні падав-падав сніг…
Пухкий, лапатий, різнокольоровий.
І я, немов царівна срібних снів,
Роздмухую пушинки пурпурові.
Нехай кругом по-білому мете -
Мені ж пасує ця прекрасна сніжність…
Хай спить земля - та у душі росте
Й гойдається на віях срібна ніжність.
Так ось яка ти, Радосте моя!
Так ось які солодкі миті Щастя!
О мить! Спинися на моїх вустах –
Цілуй до згуби, ніжносте пухнаста.
Гарний вiрш, Олено. Така зимова свiжа атмосфера навколо викликае тiльки приемнi емоцii. Створюеться вiдчуття чогось незвичного, може ще й у казку перетворить навколишне середовище.
Тiльки от у вас у 6 i 8 рядках слова "срiбляста" i "срiбна" - дуже схожi слова i на близькiй вiдстанi одне вiд одного розташованi. Може вам у 8 рядку замiнити на "свiтла" або "чиста" - "Й гойдаеться на вiях свiтла снiжнiсть" чи "Гойдаеться на вiях чиста снiжнiсть".