|
Колишній боєць батальйону “Донбас” Євген Шевченко:
— Такі СМС три роки тому нам відправляли побратими, яких прямим наведенням знищували в “зеленому коридорі”. Ми, начебто дорослі чоловіки та мужні воїни, читали й плакали, бо нічим не могли їм зарадити...
Із відчаю кров закипає в жилах!
Кому кричати, чим допомогти?
Слова, як вибухи, в останніх СМСках,
однісіньке, коротке: “Нам кранти”.
Тут всім кінець, немає порятунку,
вогонь суцільний звідусіль, весь час.
Та ми з тобою, брат, того ґатунку,
що не зігнемося, тільки почуйте нас!
О, Боже правий, де твій, трясця, пульт,
щоб зупинити задум чийсь кривавий?
Врятуй людей, натисни кнопку Alt,
перепиши сторінку для держави!
Прямим наведенням в “зелений коридор”,
прямим ураженням, і нас добили кулі...
Слова останні…( доки не застиг курсор) —
це заповіт живим, від тих, хто вже на волі.
Ти сам відчув, що далі не живуть,
або живуть, але не як раніше!
Бо сотні гірких доль опліч стають
шеренгами що далі, то щільніше.
З Майдану тільки-но змивали кров,
як знов стояти... йти і помирати...
Чи не за вірність нашу і любов,
заклали нас з своєї ж хати ренегати?
Яке безжальне пекло за життя!
Яке безглуздя в новому столітті!
А головне — немає вороття...
ні прощення, ні віри... час прозріти!
09.2017 р.
ID:
754825
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 11.10.2017 13:46:14
© дата внесення змiн: 14.04.2018 09:55:12
автор: Таня Світла
Вкажіть причину вашої скарги
|
