UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Яра: КОБЗАРЕВІ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Яра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що Ви, ні в якому разі не хотіла Вас повчати! Це так, для самовиправдовування! 
Яра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ігоре, щиро дякую за відгук. Цілком згодна, щодо того, що слово "піїт" - застаріле. А от стосовно того, що українські митці його не застосовували... Навіть у Тараса Григоровича є:Минали літа тихо, тихо, – Отак пиши, – і за гріхи Карались господом ляхи, І пугав Пугач над Уралом. Піїти в одах вихваляли Войну й царицю. Тілько ми Сиділи нишком, слава богу. Т.Г. Шевченко „Москалева криниця” А от ще: Гай! гай! та нігде правди діти, Брехня ж наробить лиха більш; Сиділи там скучні піїти, Писарчуки поганих вірш, Великії терпіли муки, Їм зв'язані були і руки, Мов у татар терпіли плін. От так і наш брат попадеться, Що пише, не остережеться, Який же втерпить його хрін! І.П. Котляревський „Енеїда” Люде добрі! Пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу. Володимир САМІЙЛЕНКО "Горе поета", 1886 Та й великий тлумачний словник сучасної української мови також визначає „піїт” як застаріле. Можливо, „піїт” – дійсно, дещо незвичне для нас, але хотілося передати саме дух того часу... 
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
