Тіні стану покривились
На нерівностях землі.
Я живу завжди в надіях
На хвилястості кори.
Я до них крокую вперто,
Я їх взую, одягну
І віддам, як Данко, серце,
Щоби ми були в ладу
І з собою, з вільним світом,
Щоб без скрипу йшло життя,
Щоб гуманні брались цілі,
Лиш до них йшла колія.
