Світанком прокрадуся
крізь вікно твоєї спальні,
Коли ще міцно спатимеш.
Приляжу тихо поруч.
Вкладу тобі в долоні з неба
дві зорі останні,
Що сон твій зігріватимуть
і згаснуть в ранню пору.
Ранково увійду на кухню
й ароматом кави
Манитиму тебе до себе...
Днем для тебе стану -
Твоїм лиш днем минатиму:
яскраво і цікаво...
Теплом і прохолодою
твого торкнуся стану...
Цілунком сонцезаходу
для тебе звечорію,
Простори неба всіявши
бузковими квітками.
Пірну й розтану шалом ночі
у твоїх стихіях...
І сном прийду, одним на двох,
куди завжди втікаю.
