Обійшла левади, заглянула в сад
І упала в душу шелестом сонат.
За комір пустунка сипле жартома,
Тополиним пухом тихо кружкома.
Заворожило, біло – біло…
Прийшла фантазія у гай.
Стою в душі так любо й мило,
Серед зими ступив у рай.
Засіває сріблом до Різдзвяних свят,
Запоріжжя й Київ до самих Карпат.
Розмальовка біла засніжила шлях,
Крила розпустила наче з казки птах.
Калина в гронах пломеніла…
Збирала срібло для натхнень.
Як свічка в серденьку горіла,
Любов’ю cкапала до жмень.
Ой,гарно ж!!!Здалося ,що стою поряд і бачу цю красу.
Дасть Бог так і буде 
