Не зневага у їхніх очах,
Там лиш подив від наших реалій,
Від "на публіку" в Раді "баталій",
Тих, що втратили совість і страх.
Від захланності владних мужів,
Оприлюднених е-декларацій,
Від подібних щоденних "сенсацій"...
Чом наш люд до ганьби збайдужів?
Їх оплакує досі рідня,
Вбивці їхні без вироків досі,
Цьогорічна від сліз мокра осінь,
В Україні десь плачуть щодня.
Вже пора дати раду брехні
І фальшивому патріотизму,
І хабарництву справити тризну...
Щоб нас сором не гриз у ці дні.
Чомусь глянула на світлину і зрозуміла, що... сильна людина не зневажає слабшого духом, а от дивується точно. Ці хлопці і чоловіки ішли на смерть, сподіваючись, що ми їх не зрадимо... Коли до нас дійде...
