Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
Гарний вiрш, Олено. Досить цiкавий, оригiнальний сюжет. Нi, ну, взагалi то, кожний колiр гарний по своему, але ви тут, мабуть, пiд бiлим кольором маете на увазi гарнi вчинки людей. То згадалося, як у нас в iнститутi по загальнiй психологii проводили колiрний тест Люшера. Там який колiр людинi бiльше подобаеться, то, вiдповiдно, такi йому бiльш властивi психологiчнi якостi. Тiльки викладач одразу попереджав - симпатiя повинна бути саме до кольору, колiр нi з чим не потрiбно спiвставляти - нi з якимсь одягом цього кольору, взуттям, головними уборами, засобами транспорту, нi з символiкою полiтичних партiй. Висловлювати своi переваги саме до конкретного кольору.
Тiльки от у вас у 7 рядку - слова "потонуть" "в смiх" - якось вони мiж собою не зовсiм зв'язуються цi слова. А також тут в одному й том самому рядку дуже схожi слова звучать "бiлий" i "бiлi", якось не зовсiм звучить. Може вам цей рядок трохи змiнити - "Хай щирий смiх прикрасить бiлi лиця".
Я така непостійна, Дмитре, що й кольору не маю улюбленого...може, жовтий, чи зелений, чи білосніжний в горошок??)) Передумала:люблю сіро-буро-малиновий... все-таки голубий, о ні: точно - рожевий... хоча ні - малкофічорпомаранчевий.
ТЕСТУЙТЕ мене !!!!)