Чому ти дивишся на мене звідусюди,
І навіть тишею зі мною розмовляєш,
Малюєш подихом привабливі етюди
Та ясним місяцем на чорнім небі сяєш?
Чому ти кличеш мене пусткою відносин?
Щось в них знайти – дійти до сонця швидше пішки,
Чому в руках своїх мою тримаєш осінь?
Тієї осені я наковтався лишку.
Чому ти слухати мене іще не проти?
Такого дивного, що соромно до крику,
Моїх мелодій ще не проклинаєш ноти,
Які течуть невпинно, довго і без ліку.
Тебе ж давно від мене відірвали люди,
І не в мені – у них потребу більшу маєш,
Чому ж ти дивишся на мене звідусюди
І навіть тишею зі мною розмовляєш?
