Життя нокаутує нижче поясу,
б’є безжально не задумуючись…
Розділяючи все на два полюси
воно проходить ігноруючи …
На колінах в сльозах розчиняєшся,
вже навіть і серце звично болить…
Вижити стрімко в світі стараєшся,
а він вбиває тебе кожну мить…
Літо розрізало сонце в долонях,
небо у грудях з душею розп’яте…
Слова на повторі в закритих скронях,
і життя безнадійно прокляте…
Стріляйте, я тут, увесь перед вами,
мені вже все рівно - просто на нуль…
Залиште лиш просто трохи в стакані,
якщо раптом виживу я – доп’ю…
Гарно!
