Чому, хоч стоїш ти на місці, Крізь двері, крізь вікна, крізь стіни Щоночі приходиш до мене? Ні кроку ступивши, ти плинеш Маревом в бетонній пустелі - Примарна оаза, надія, не більше. Лиш привид тебе, що зі стелі Нашіптує ніччю ці вірші.
ID: 691180 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 28.09.2016 08:14:32 © дата внесення змiн: 28.09.2016 08:14:32 автор: Aparctis
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie