Я – серед всіх, та самотою – Чомусь розсипались зв*язки. Лиш в*язки слів линуть гурьбою Та друзі давнії – книжки. Та ще зі мною хіба ранок І хлопотливих пташок спів, Зі мною час, як той серпанок, І низка років без вітрил. 12.05. 2016 р.
ID: 681815 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 04.08.2016 15:55:42 © дата внесення змiн: 04.08.2016 15:55:42 автор: seroglazka
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie