Любив одну,
А в дім покликав іншу.
Чи диво це?
Хтось каже, що не диво.
Якраз таке трапляється частіше,
Бо доля вносить
Власні корективи.
Ця інша й добра,
Й ніби очі гріє,
І в хаті пахне
Часто пирогами.
І начебто у лад
Родинний гамір
Навколо неї.
Тільки в рамку мрії
Він образ цей не втисне
І до скону -
Її портрет не світиться,
Зникає...
У паспорті існує
Штамп законний,
А з серці не було його
Й немає.
