До Тéбе, Бóже, Що живéш на Небесáх,
здіймáємо ми óчі нáші у сльозáх!
Як раб, що з руки́ пáна зми́лування ждé,
абó раби́ня, що прохáть до пáні йдé,
так визирáємо ми Гóспода свогó,
допóки лáски не здобýдемо Йогó.
Поми́луй нас, о Гóсподи, поми́луй нас!
Бо те прези́рство дошкуля́є повсякчáс:
по сáму зáв’язку вже си́ті глýмом ти́х,
що розкошýють, і пихáтістю лихи́х.
