Я буду думати, і спати,
І дощ вітати уночі.
Для когось він немов би грати,
Мені ж він справді до душі.
А завтра зранку сонце бризне,
І світлом день зайде в мій дім,
Я закриваюся навмисне
Від дійсності передусім:
Від шуму, натовпу людського,
Від грубості, від суєти…
Я дня чекаю дощового,
Щоб під дощем йшли я і ти.
