Світло закінчить історію
Випите з чашки вчорашнє
Простір чекає та боязко
Де той що бачить справжнє?
Казка, як димова кулька
І у руці зав'язана нитка
Може ти тихо стукав?
Може не встигла відкрити?
Нас там забудь, так треба
Завтрашність іншим належить
Знай просто, лиш у тебе
Моє навічно серце...
