Діти попелу слів й непроглядних людських висот,
ми живемо сумно і молимось до дахів.
"Дай нам, Даше, кохання і меду сот,
Дай нам, Даше, любові і зрілих умів".
Ми пригнічені страхом до різних журналів мод.
Ми жуєм пелюстки і чекаємо на месію.
"Научи нас, Даше, не читати страшних книжок,
І забути слова: те жнеш, що сієш".
