Вони сиділи- батько і дорослий син,
На лавочці, осіннього вже лісу,
Зачитаний, синок в рядки новин ,
І батько, що хотів піднять завісу.
Це що таке? Спитався у синка.
-То білка, кинув ненароком,
А то он що? Горобчик то скака!
Піднявши голос відповів він боком!
-Дивися сину, а що ото в траві?
То жаба тату, ну хіба не бачиш!
Вже верещав на батька, очі злі,
Вже замовчи! Немов ворона крячеш!
Піднявся батько і кудись побрів.
-Куди ти йдеш? Ото мені морока!
Махнув рукою. Що з нього візьмеш!
Пішов до хати, що була тут збоку.
Вернувсь назад.Несе щось у руках,
Якась стара розтріпана вже книжка,
-Читай наголос, ось тут у рядках,
Збережена у пам`яті записка.
…....Гуляли лісом татко із синком,
А хлопчик щебетав, питав без спину.
Що це таке? То пташка над клинком,
Поцілувавши, тато мовив сину.
Двадцятий раз питавсь про це синок.
Пояснював ,і цілував терпливо,
І пригортав до серденька “млинок”
Бо знав ,що це було йому важливо.
-------------------------------
Скотилася з очей кришталь -сльоза,
І затремтів риданням син ,згадавши.
В обіймах батько! -Не йди ще в небеса,
Питай, скажу, тебе поцілувавши!
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотілося б, щоб діти не покидали батьків на старість. Не віддавали в старечі доми, а тримали їх при собі, навіть, як батько чи мати вже згублять пам`ять! Вони ж любили діток, треба любити і батьків.
