Боюсь, о люди, ярої любові.
Вона – що пломінь! Може спопелить.
Вона у серці, в помислах, у слові.
Вона – як вічність, а не просто - мить!
Але, як ніч, що тягнеться до світла,
Щоб в сонячному промені згоріть,
Іду туди урочисто і світло...
Любов – то вічність, а не просто – мить!
21.08.2003
О,святі слова поєднання любові і вічності!!!
Та чи з ОДНІЄЇ вічності складатиметься життя???
Щоб дістатися до вічности, кожна людина мусить перейти через браму смерти (Кир Інокентій Лотоцький, 2007). Ці слова можна застосувати як метафору до любові.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Боїться, та... іде, ОТО МУЖЧИНА!!!
З таким би я у розвідку пішла!!!
Для цього в мене не одна причина,
Хоч ми, на жаль, не з одного села...
Вибачте за нескладуху, я майже сплю...