Кричати всім що я тебе люблю,
Спотикаючись об посмішку зневаги,
Уподібнившись байдужому нулю,
Забувши друзів та усі розваги…
В собі тихесенько плести,
Слова,які могли б льоди пробити,
Які могли би навести мости,
До серця королеви маргариток!
Які нарешті б залатали діри,
У понівечених вітрами кораблях…
Додавши трохи трепету і віри,
У те що правильний у мене шлях!
Я світла смужка у тебе в снах,
Скупа надія для твого світу…
Шукав тебе я по всіх морях,
Як мандрівник шалений Атлантиду!
Як Ясон колись шукав Руно,
Забувши про пітьму і небезпеку…
Бо мені без тебе все одно,
Що навколо холод чи спека!
Бо мені насправді все одно,
Куди іти на південь чи на схід…
Бо я без тебе тільки сон,
Коктейль ненависті і бід!
Кричати всім що я тебе люблю,
Спотикаючись об посмішку зневаги,
Затиснувши себе в кулак терплю,
Душа моя немов на вістрі шпаги!
Душа моя немов пустий вагон,
Без віри,без любові,без надії…
Я сам немов запльований перон,
Як монумент нездійсненої мрії!
Але для тебе,мила, зможу все,
Я перейду моря,рівнини,гори…
Для тебе,ненароджений борцем,
Знайду собі в житті тверду опору!
Немає слова неможливо,
Є тільки те,чого ти прагнеш….
Життя мінливе і примхливе,
Та ти його,я знаю,переважиш!
І я…і я з тобою моя мила,
Бо ти мені подарувала силу!
