А літній день вже догорів,
І ніч лягля над плаєм.
Давай, зоря, поговорім
Про те , що зветься краєм.
А у нашім карпатськім краю
І пташина щебече дзвінкіше,
Я в любові своїй признаюсь
Дуже тихо, бо це - найсвятіше.
І лягають рядки на папір,
Мою душу п’янку розворушать.
пісню гарну напишуть лиш ті,
Що край свій люблять як тишу.
