Осінь тихо прийде,
Не спитавши для чого це чудо,
І в вогонь всіх журби заведе,
Де ні краплі сльози чи жалю...
Ніби ми продаєм, продаєм, як Іуда
За фальшиве багатство останнє "люблю".
Не спинить нам ніколи
Часу плин невмолимий.
По житті доленоснії кола
Ми малюємо так навмання,
Та не можем за обрій, за обрій полинуть,
Де до нас не дістане злодійка-зима.
Так даремні осінні надїї,
За те золото світ не купити,
То на всіх лише осінь ця діє,
Напускаючи фальші свою оману́,
Що не треба нам вірно і свято любити
Те, що справжню лиш має ціну.
Осінь тихо піде
Крізь дощі й падолист в люту зиму,
Та у нас співчуття, чи жури не знайде
За короткий той сполох надій,
Що пройдуть, пролетять завжди мимо,
Лиш торкнувшись до ходу подій...
1.09.2013
Так, це поезія з мелодією. От цікаво, чи Ви це співаєте на той же мотив, що і я? Мені здається, коли мелодія всередині вірша, вона має бути схожою в усіх.