́Щезає смутку мить остання.
Спокій переростає у бажання
І вже нема вагання,
Свої двері відчинило нам кохання.
Воно, прийшло до нас зненацька,
Не вимушено і раптово,
Та подарунків обіцяє нам багацько –
Несподівано і казково.
Воно, появою своєю – душу схвилювало
Так, аби душа, немов стріла летіла –
До неба, до світила,
Воно - нам крила, крила дарувало.
