Маленька сльоза
засинає на очах,
мов літня гроза
тривожить тебе страх.
Химерний сон
Засліплює світ.
Кидає з вікон
В найдовший політ.
Закриваються повіки,
Може, це тепер навіки,
У твоїх палких словах
Чую знову тільки страх.
А ти тихесенько втікай,
В ночі сонце позичай,
Лиш нічого не питай
Віддаю я небокрай.
