На галявині калина
Пишний одяг одягла,
Вона так немов дівчина,
Що чекає жениха.
Сніжно-біле плаття в неї
І намисто з ягідОк.
Зайчик навкруги стрибає
Починає гопачок.
За калиною , ялина
У зеленому вбранні,
Теж вся сріблом пригарнена,
Мабуть в дружки йде її.
Біля них берізка біла
В смутку віти опуска,
Заміж теж вона б хотіла
Та не має жениха.
З-за горбочка явір-красень
Виглядає молоду,
Поруч нього братик-ясень,
В дружби проситься йому.
Бук креслатий на поляні,
Мов завзятий тамада,
У ранковому тумані
Все з гори - це огляда.
Наче в бубон ,десь далеко,
Дятел стука на сосні.
І веселу свою пісню
Розпочали снігурі.
В такт до дятла дуб старенький
Скрип свій ніжний віддава,
А горобчики й синиці
Снігурам допомага.
Барви різно-кольорові
Застрибали на снігу-
Це промінчики ранкові
Вже прокинулись зі сну.
Сонце ніжне , світанкове
Із-за лісу вигляда
І весілля - це казкове
З новим днем воно віта.
Я постою, подивлюся
На весілля чарівне,
На коханих, яких зрання
Сонце під вінець веде.
Та й піду собі додому,
Бо ж ніхто не зазивав.
А калині й явору у серці,
Щасття у житі я побажав.
Казкове весілля. Мабуть на таке весілля чекає кожна дівчинка у світі. Дуже романтично. Приємно читати такий вірш до краю наповнений лагідною добротою душі. Вітаю, Іване.
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно! 
Дуже гарно.
