Кохай її густим червоним полум’ям,
Кохай її, як роблять це в Парижі.
Поглянь, горить твоя земля,
І ти гориш, у мертвій скляній тиші.
Ти не опустиш рук і не застрелиш совість,
Ти не відпустиш правду в чорну дірку забуття.
Тобі вірші напишуть, тобі присвятять повість,
За перемогу над собою,
За молочне небо для твого дитя.
