Кохана дiвчина, а чому смуток на лицi?
Ми майже вiнчанi - признайся, милая менi,
Серденько нiжне, в очах я бачу лише бiль,
Хай думи грiшнi роздує вiтер наче пил.
Я не ревную, до мене там було життя,
Я мав другую, але не має вороття,
Весiлля ждане, дiвчата вже плетуть вiнки,
Пiдеш кохана, як ходять замiжнi жiнки.
Ти вже не юнка, народиш дочку скоро ти,
Не йди по струнцi, якщо я винний - ти прости!
Тебе кохаю, прощайся з юнiстю мерщiй,
Вже обiймаю, бо ти моя, а я лиш твiй!
